Де ми блукали, коли нас доля шукала.
В яких краях, ошукане щастя жило.
Чому спіткнувшись не раз, ми його не взнали.
Не помітили, як воно кудись пішло.
Змовчало, не відгукнулось, агов, де ти?
Відізвись, без тебе, мов риби без води.
Не можемо жити ми в такій тісноті.
І дихати теж, не спроможні, нас знайди.
Не по нашій вині, це молодість винна.
Тому і сама, прагне в ній розібратись.
В нашому щасті, яке пішло під уклін.
Був недостатній її життєвий кладізь.
Де ми блукали, коли нас доля шукала
© Copyright: Вера Денищенко, 2021
Свидетельство о публикации №121011508425
Свидетельство о публикации №121011508425
Рецензии