Дева, год, сезоны. Сказка, стих с озоном. Укр. яз
Зима:
Молода була зима.
Я тепер стара сама.
Холод! Дій як мудрий скульптор!
Сніг і лід – предмети культу.
Діва:
Діва я. Зима – то є
чистота, любов дає.
Боротьба – чужа, без віри.
Відкривай гармоній міри!
Весна:
Я – весна, пора надій.
Благо справ, життєво дій!
Білизна троянди – символ.
Проза? Ні! Поезій сила!
Діва:
Почуттям чаруй, краса!
Теплота є і роса.
Обіцяй ти, поетичність,
квітів знак як симпатичність!
Літо:
Угадай тепер, хто я!
Помилка? То страх стояв.
Літо я, що золотіє.
Сонця блиск, що молодіє.
Діва:
Диво див – то відпочить!
Рими, ритм, – і вірш помчить.
І душа, і серце гріють
світ казок, що швидко зріють.
Осінь:
Вічно вчись! То поклик чуть
восени, що по плечу.
Врожаї – дари без краю.
Фрукт і овоч! Вами граю.
Діва:
Всіх річних часів дух, ас,
крила дай, щоб вже не згас
щастя жар і знань негайно!
Успіх, зліт – мета змагання.
Свидетельство о публикации №121011505772