Так тихо зорi вночi шепочуть,
Що чути навiть тишину.
Зорi шепотiти можуть!
Можуть, можуть...
Коли їм сумно й одиноко
Або коли їм радiсть на душi.
Щопочуть зорi яснооко
На полотнi небесному вночi.
Над ранок вони теж веселi диваки.
Сузiр'я всi:
Далекi й близькі - долi нашi знають,
Вони керманичi Землi.
А, може, це легенди, мiфи
I зорi просто мерехтять на небi?
Я б теж з ними пошепотiла,
Щоб прибавлялось щастя на землi,
Щоб не стрiляли супостати,
Не лились материнськi cльози,
Щоб мир був вiчний,щоб жили ми
В крилатiй казцi, в крилатiй свiтлостi
Жили би всi!
Зорi, зорi...
Шепотiти можуть -
Вони керманичi Землi.
Легенди,мiфи,
Сни...
В крилатiй свiтлостi жили ми всi...
Можуть
© Copyright: Инесса Завялова, 2021
Свидетельство о публикации №121011504845
Свидетельство о публикации №121011504845
Рецензии