У срiбних сутiнках вiкiв

1998 весна
У срібних сутінках віків,
Серед безкраїх вогників,
Я простягаю свої сни
До матінки-весни...
Спiваю тихо повсякчас,
Що вiдгукнеться свiтлий час,
Що ластiвонька прилетить
На довгу мить...
I врештi-решт - на Великдень,
Коли прокинеться квiтень -
Земля зряснiє, i життя
Воскресне з небуття!..


Рецензии