" Засвіти в своїй душі свічу!" -
Радили мені хороші люди,
Ні, на ці слова не промовчу,
Знаю,що без світла нам нікуди!
Що життя не просто нам дано,
Я шукала рай, себе шукала.
Серце й душу зранила давно,
Плакала і все ж пісень співала.
А коли пришпорила коня
Буйного і сильного, як вітер,
Зрозуміла, свічка, як і я
Гасне... То нема чому радіти.
Я до тебе, Боже, полечу...
- Запали в мені Свою Свічу...
"В соей душе зажги свечу!" -
Хорошие советовали люди.
На те слова едва ли промолчу,
Без света, знаю, плохо будет!
Нам в жизни многое дано,
Искала рай, себя искала.
Я душу, сердце ранила давно,
Хоть плакала, но песню запевала.
А если я пришпорила коня
Могучего и быстрого, как ветер,
То знала, свечка гаснет без меня,
Так для чего тогда и жить на свете.
К тебе я, Боже, полечу...
Зажги во мне Свою Свечу...
В своей душе зажги свечу! Валентина Козачук. с укр
© Copyright: Иосиф Бобровицкий, 2021
Свидетельство о публикации №121011502513
Свидетельство о публикации №121011502513
Рецензии