Життя людини

Життя людини

Народжується людина,
Народжується зоря.
Найближча зірка – Сонце.
Народжується день,
Народжується життя.
Кожен день – окрема людина.

Зійшло сонце, виникло життя.
Щодень нове життя.
Одне життя – літній день,
Довгий і прекрасний.
Інше життя – зимовий день,
Короткий і сумний.

Щодня нова доля,
Щодня нові події.
Одна людина – літній день,
Спалила геть усі оази.
Друга людина – зимовий день,
Не залишила  навіть згадки.

Щодня нові події,
Щодня все не таке.
Один живе надією,
З-за хмар виглядаючи своїм днем.
Інший – пробиває з силою хмари,
Висипаючись вмить дощем.

Дощ у одного, сніг у другого.
В третього – серед дня – затемнення Сонця.
Сонце сховалось не за хмару, за Місяць.
В пам'яті живих цей день урочистий,
Хоча він точно такий як і інші.
Не його здобуток Місяця небесний рух.

А потім сталося неймовірне.
З'явилися штучні сонця –
Штучні супутники Землі.
Життя полетіло з їх швидкостями.
Оберт один – одне життя.
І нікому не цікаво їх коротке буття.

Розмірений рух Світила, нашого Сонця
Народжував справжніх людей.
Штучні супутники імітували
Народження нових дітей.
Та яка жахлива доля штучності,
Не має права вона на особистісне.

Супутник-людина виникає як задумка
А може стане відкинутою оця думка?
Думали-гадали як краще зробити,
Та не відважились в космос його запустити.
Так і залишився лежати на ватмані,
Десь у неприступному людям спецхрані.

Та ще страшнішою може бути доля,
Коли втілення знайде конструкторська ідея,
Виллється металом, пластмасою, платами,
І на складі довго не лежатиме. Поріжуть,
На шмаття поріжуть, не запускатимуть.
Плач не плач, кричи не кричи. Не чутно.

Народжується людина – народжується зоря.
Зірка найближча – Проксима Центавра.
Сонце не зірка – світило. Не зоря – божество.
Може і кожна людина це бог, та не знає цього.
Хай кожен день це життя. Схід сонця - народження,
Захід  сонця – то смерть. Назавжди.


Наука така – астрономія - каже, що день не існує.
Лише колове обертання планети.
Та щодень наші очі говорять про інше – противне цьому.
Обманюємо себе чи так є насправді?
Цікаво. «Щодень». В неіснуючу мить ми все знаємо про все.
То може й знання наші варті незнання?

Сонця. Ті супутники, що ми зробили.
Щогодини навколо планети снують.
Одне коло – одне життя. Чи не швидко?
Може повернемось до розміреного крокування Світила.
Світила, яке не зоря, яке і не зірка,
А просто антиречовинна  небесна дірка.

Нові теорії та гіпотези, цитати великих
Навіть про Сонце подають безліч ідей.
А може дійсно воно не там сходить?
Може дійсно правий Корифей?
Хай не його то ідея, а просто  цитата.
Але ж кожна цитата знаннями багата.

Глянемо на небо. Його теж немає.
Дня немає і неба немає. То може немає і нас?
Чи живемо ми в мріях? Матриця має нас?
Прокидаймось, ходімо до сонця.
І супутники свої робімо лише на добових орбітах.
Небесний день людини. Мрія пернатої кішки…