Укр. Нав1ть у ц1й, с1р1й 1мл1

За тридцять років зникли села,
одні розвалини в дворах,
інфраструктури всі зносились,
навіть в розвинутих містах.
Осиротіли наші люди
без праці, рідної землі,
одне безладдя видно всюди
навіть у цій сірій імлі.
Не чути радіо у селах,
як і собак, качок, гусей,
немов пройшла нечиста сила
та нова пошесть для людей.
Пограбували Україну
самі найспритніші ділки,
де зубожіли всі родини
за ці, без винятку роки
А з кожним роком час минає
коли в селі своєму жив,
лише того ніхто не знає
як я його завжди любив.
І те село і рідну хату
і ту, стежинку до ставка,
і верби в зелені крислаті
від полину, гіркого молока.
Села того вважай немає
одні розвалини в дворах
і лише пугач віщуває,
що в когось закінчився шлях.
А мені шкода, ой як шкода
того села і тих людей,
а на душі одна негода,
що я стою як Прометей.
Лише без ланцюгша й пов"язки
та, орел серце не клює,
а нам розповідають казки
що життя кращим вже стає.