Псалом 1

ЛІНА КОСТЕНКО

Блажен той муж, воістину блажен,
котрий не був ні блазнем, ні вужем.
Котрий вовік ні в празники, ні в будні
не піде на збіговиська облудні.
І не схибнеться на дорогу зради,
і у лукавих не спита поради.
І не зміняє совість на харчі, -
душа його у Бога на плечі.
І хоч про нього скажуть: навіжений,
то не біда - він все одно блаженний.
І між людей не буде одиноким,
стоятиме, як древо над потоком.
Крилаті з нього вродяться плоди,
і з тих плодів посіються сади.
І вже йому ні слава, ні хула
не зможе вік надборкати крила.
А хто від правди ступить
на півметра, -
душа у нього сіра й напівмертва.
Не буде в ній ні сили, ні мети,
лиш без'язикі корчі німоти.
І хто всіляким ідолам і владам
ладен кадити херувимський ладан,
той хоч умре з набитим гаманцем, -
душа у нього буде горобцем.
Куди б не йшов він, на землі і далі,
дощі розмиють слід його сандалій.
Бо так воно у Господа ведеться -
дорога ницих в землю западеться!
***
Блажен тот муж, воистину блажен,
Кто не был ловеласом урождён,
Кто никогда, ни в праздники, ни в будни,
Не ходит от жены налево, в блудни!
Кто не опустится до низости измен,
Лукавых не приемлет перемен
И совесть не меняет на еду. Вообще,
Душа его у Бога на плече.
Хоть про него и скажут: - Ненормальный!
То не беда - блаженный он реально!
Среди людей не будет одиноким,
Возвысится он деревом высоким.
Крылатые появятся плоды.
Из тех плодов рассеются сады.
Тогда ему ни слава, ни хула
Не обломают жизни два крыла.
От правды кто отступит на полметра,
Душа вдруг станет серой, полумёртвой.
Не будет в ней ни силы, и ни воли,
Как безъязыкая коряга, и не более!
А кто различным идолам, трусцой
Готов кадить и целовать ланиты,
Умрёт не сам, с баульчиком набитым,
Душа его останется птенцом.
И так вовек у Господа ведётся –
В какие б грешник не стремился дали,
Дожди размоют след его сандалий.
Землёй дорога падших - обернётся.