В изначальном направлении. концепт-выпуск

№1
А стена без ковра

В окне супротив висит фоторамка. В этой квартире растят прелюбимейшее чадо. Мальчик был молод, одет свято.
Но фото в рамках, ведь – украденные души!

Первое правило Дориана Грея – отрешись от себя.

В тесных квартирах не бывает радостей великих, только толки, волки в голове, дребезжание соседей в стенах, потолке и апатия к общественному мнению на объективного себя.

На окнах плёнка, в глазах муть, посуда истёртая, чайник в гари.

Правда на улицы прийшла и буйства тепла растворились в холодных лужах в +4 градуса

2018-10-18
*
№2.
Голова І Стіна

Ця закоханість

не знає краю в знущаннях,
що без меж, від тремтіння, що з відчаю заковує рухи,
імпульсами по тілу, як мухи на спас,
стріляють токи в нервових вузлах

Кожен день в ній тонеш і згораєш;
із кожним щемом серце завмирає, скріпкою наче стиснене,
а розум в вампірській пітьмі;
полюції гормонів, блаженства, молитов.
Ця закоханість – залежність важка.

Голова і стіна. Вражень петля.

Шрами після того житія, що зіткане як миска для биття:
холодним і давнім палітровим вчора.
Сльозу розвіє вітер осінній чи пізня гроза,
на серці шрами розігріють,
коли замерзатиме у затишку душа, однісінька.

2016-05-29
 *
№3.
Нужно начать

Кто из нас видит стены,
Чьи окна видят огни:
Стены, в которых человек мёрзнет даром,
Не прикрывая остывшие ступни?

Кто удерживал в руках огни,
Что горячие и холодны,
Сжигают изнутри, разжигаясь в дожди,
Огни, которые разжигает лёд?

Ещё взляд не спрятан за рукой
Осунувшегося о стену человека у печали,
От сил событий завтрешнего дня;

Верующий начал пить пиво,
На стенах рамы выглядят красиво,
На коже дрожь.

Ледяные ладони не прикрывают остывшие ступни;
Огни вдали,
В окнах – дождь,
В окнах – ночь.

2017-08-31
 *
№4.
Картинки

В -17;

Когда темнеет зимою
На землю ложится мороз,
По земле раскинулся снег
На него прилег полутруп

Ах, бедняжка!
Ещё жива, а могла бы и не жить,
Замерзать в темноте
И с тобою, окутав, прилёг бы мороз

2018-02-02
*
Пролёт

Вечер летит напролёт
С востока Млечный путь пролетает на запад
Только Земля по оси мчится наоборот.
Дыбилица считает себя Человеком.

2018-02-02
*
Холод

Пташка у общаги бьётся клювом об снег
Птушечка ищет поесть семечек, просыпаны с «граблей»
На снегу пролито бухло:
Две противоПол-ожности в Не-Желании совместило

2018-02-02
 *
№5.Мара

Ти завжди граєш у цей час
Мелодія осінньої розрухи
Від тебе вікном закриваюся
Спиною на підлозі стою
В твоїх стеклах пустота, їм би піску
Долівка сміється запахом хлору

Знаєш, Я наблизився до тої, що присилає сни
А в сутінки – вибагливі грані уяви
Вона криє оранжевим
Світлом люстер прохідних вікон
Тримай очі вологими завжди
Бо ікринки пересохлі задухманяться злим духом

2018-07-16
 *
№6.
Почему тишина крадёт свет

В каждом индиго полно желтизны
в итоге: выходит зелёный компост годности;
когда в твоей ночи дождь под руку тебя ведёт
как-то легче, опосля вспоминать:
вот, был дождь и ты шла гулять
И, машин по пути не замечая, летала

Смотрю не на всех и вижу своё.
Мучительно.
Ведь тот туман, что наступает в голове,
ведёт Нас в край Закрайя*, отчего:
в своих – другие, в чужих – как свои.
Пороки жизни к року правят дороги,
а совести и казусы, печали – наши постолы.

2019-03-05

*Отсылка рассказу Говарда Ф. Лавкрафта «Дом у туманного утёса»
*
№7.
Между 5-ой и 7-ой

У подростков всё тяжело
Желается новых вершин,
Научиться пользоваться кандалами,
свои рёбра самим пересчитать

Ведьмины веники испили деревья
Сучата давно растерзали гнездо
Кукушкины детки – на подачках стоят
А в холмов – истерзаны плечи

У подростка ничего навсегда
Мир и свет колятся в душу
Чувства и ум – за разум идут
И Аффект – верный их нахуй

Домашний борщ жрёт жир
Помётом на землю ложатся дожди
Обувь – в грязи
Что чище за лица приветливой мрази

Желание, подниматься по утрам –исчезает
С класса 7-го
и идти в те ****ишники, типа школа,
вообще нет резона

Но гнет на душе
Подгоняет, в изголодь, плестись на урок
Где каждый час – новый строк.
Корчишь лыбу. 7-ая раса строит мосты.

2018-01-02
 *
№8.
Про глибину, надуману на кухні

Глибина не буває висока
В темній тиші панує вона
Прохолодна й вогка;
Бруд, слова і болі накопичених днів
Зберігає серед насіння бур’янів

Страхи і помисли лихі
В тій глибині – як свині в грязі, людина,
В Ній Мара – в покої тихім, темнім
Солодко почиває

В глибинах: рух, вітри і звуки
В глибинах: час зникає, холод кує ґрунт
Тепло і світло на висі,
Як ті птахи в пащі гіпопотама, корисний ультрафіолет:
Короткочасні Її друзі

Не лізе вгору глибина.
Гнилий лист безкорисно не зтліває.

2017-04-18
*
№9. 
Життя в світлі лампи на стелі

Замкнений, закритий
Опустилась голова
Рука на паркеті одна
А іншою ховаю погляд від надриву
Емоцій і сліз.

Лиш на обличчі читається втома.

Захожі й прохожі, безхатьки й волоцюги
Сусідні наркомани і свої
Не бачать моїх очей.
Стіни, не падайте на мене!
Давайте, притиснемося тут:
Я вас триматиму допоки не зійдуть кола
Під очима, поки не піде сніг

І вітер задує сніжинки та пил в розбите вікно.

Зима.
Всеодно, життя триватиме, не тут.
Зима.
Ба;йдуже, що листопад
Хоч замість листя – падає у венах тиск
І градусник від холоду окис, в мокрому снігу
В мокрому снігу Я сплю.

2016-10-06
*
№10.
Отчего разбились стёкла

Мы мёрзнем! Знаешь какой в этом шик?
Холод змеёй обволакивает тела: нас, здесь – друг друга,
Так крепко и интимно – как мы бы не смогли;
Вот его солдаты по нашей коже зашагали
Бёдра немеют от «новокаиногого» минуса
В оцепенении Ты, в замирании Я

- Чего мы жертва, говоришь?
«Морозитися в побаченні» – наименьший холод з «холодив».
- Ми, все іще гарячі, бачимо як жовтень омертвів.

Через розбиті вікна тисне мороз на виски.
Хіба не прийнятно в стужу: Двом, триматися єдиного тепла?
Тепла тіла.

2018-11-01
 *
№11.
Шкідник

Коли серед вулиці падають прикраси
Чорти слідом збирають згустки енергії
Як вдячні голуби, як коти сосиски
Небо чорніє в очах
Хоч на вулицях сонце чи місячні стовпи
Наступають удачі кранти

Не треба хмуріти чи світитися як ідіот у псевдо-спо;кої
Будь собою, будь – де є.
Пам’ятай – в тебе завжди хочуть забрати те, чого і так нема
Тобто невдача – це омана
Перезапуск твоїх сновидінь – болісний, затратний
Візьми себе в руки, глива! Йди, вперед!

Коти тобі кланяються: поклін, поклін, поклін!
Жінки-відьмачки і стерво оцінюють тебе звисока
Сорочку не відібрати, якщо її нема
Видай шпані, твоїй біді – те, чого катма.
Просто живи, в спокої.
Душа – ти сама собі Людина!

Ми – Мерліни, ми – Маги й чаклуни, ті віщуни й шамани
Ми – призми і святий Козел
Наш настрій – наш потенціал,
Твори свій внутрішній світ як слід
Якщо ти вище гріхів,
То ними – скористайся

2018-01-26
*
№12.
Що таке п’янство

Ви напевно не знаєте, що таке П’янство
Раз відкритими знаменами машете

Ще страшніше за кару, для алкаша:
лишитися пляшки (це жаба чи ломка) чи визнати гріхи –
так це Осуд свідомості.

Вона, Зелена, скотина ще та:
найгостріший спектр емоцій проявляє,
байдужість в раптову ласку переходить –
лукавість породжуючи, як помсту за «добро»
(потрачені на «ласку» зусилля);
надалі – поява «упиря», «демона»,
який, наприкінці епопеї, дизентерує із штанів…
Й опісля, суттю хазяїна стає – коричневе й смердюче Фекаліє.

Ви, напевно не знаєте, що таке П’янство,
раз прапороносите його, наче бирку з модної джинси,
поза платтями чи пасками прикриваючи його:
добре і лихе – перетасовка вибіркова,
найчутливіший датчик думок і побажань,
рокіровка постійна та можлива,
коли «добрий» об’єкт – «злий» об’єкт.

2019-04-05
*
№13.
Сколько помнят окна

Сколько помнят окна
Песок в песке
Стекло и пыль
Моментальное тепло

Стекло окон
Сколько видело, молчало
Молча, без сюиты
Торча в тисках из планок

Когда смотрят окна – то куда?
Или песок – нем, не жалеет, не плачет?
Мох, пыль, грязь, удары:
Множат блестящую твердь на выси отображения

Дерутся, любят, плачут, пьют
Пишут истории, творят себя
Справляют негодные дела
И как мышки удушаются:

В окнах

А за ними – бытие
А за стеклом – пески дней, годов и эр
А в рамах – пыль:
Мертва – но дымчасто-красивая

2018-01-03
*
№14.
В 4-х стенах

Стены и комнатный свет
Слабые надежды угасают
Газа нет
Чайник разбит, алкоголь не вставляет
Чёт-то печень тревожит и глаза
Расплывается комната
Тёчёт из кухни и подсобки
Зала и балкона, с фотографий и посуды
Вчерашних трагедий боль
На сегодня осталась лишь соль
И килограмм каменной соли

Руки опустились, голова на соломинке
В сознании мутном бури… и бураны, пропасти из снов
Не устал от лампового света -
Просто отошёл; вот зеркальце, вот вилка и нож
Петли… Собачий кайф – сегодня не трож.
Сегодня окончится завтрашним утром
А что случится, не вспомнит никто потом.
Не принято говорить о живом.

2016-09-23