Робота. Поема
присвячується з любов’ю
Республіканці, демократи,
і радикальні, й лібертанці,
й консерватори
будуть дивитися на небо
бо Сонце Правди — Ти
а от як Тебе вловлюючий —
я з Тобою працюватиму
Ти, Сонце Правди, діамант створив
він дере голови
нічого не поробиш —
і дере голови — лиш догори
до Слави Матері
і до Її Глави
«Чого це голови враз
опустили ви?
чи Я не вказував —
живеє визволення
близько?»
республіканці, демократи,
і радикальні, й консерватори
оцінять —
як я з Тобою
працюватиму!!
бо ж я лоскочу
їх — сліпих!
в церкві не бачать
вже і відьом,
і ледве — праведних й святих!
Алмазний стих! —
буває різане
по запиналі серця
і — світ затих
єврейський слог затих...
і президенти й предстоятелі
аж збіліли — й зблідли —
нехай би Сонце Правди,
й стих,
й цей (!) діамант
і скрізний світлий
бич —
затих!!
І відьми, що раніше
вжили світлі сили, —
це й листя, й вітер, й дощ, —
ці світла стяги —
й чомусь Сонце Світла — у живіт пропили
і враз всього не стало — і стемнились
і гай — до християн в церкви! —
де Світло через всіх співа
бо ті в Різдво все просвітили!!
та їх наповнених —та й випивать щосили!!
Сьогодні вранці
роблю
хоч вступ:
О ви! олживії конфуціанці!
це все відкриє Бог —
в якім усі ви танці...
Та й ви не бачите
ще ні дияволів,
природних відьом,
і ніже святих!!
Частина ваших, о любі китайці,
услід сліпих,
та й втратить совість!! —
аби я затих.
Під небом ще,
і радикальні й консерватори,
та кажете — цього нема!
Це ви сліпі! —
і вам лиш рвати:
і вам сердець катма!
це стихли —
вам бо рвати:
на Кому то протрималась-проїхалась
зима!!
коли і Космос мов облізлий —
як се ви!
коли крім Вибуху і — радощів
що опадають з Сонця Правди —
нічого і нема!!
А ті жінки, що це й підтверджують, —
поприбігали!
темні ,— бо в них повіднімали
що де ще — хоч чи як — держало!
ви й в селянина все — відняли!
республіканці, демократи,
і радикальні й консерватори,
побудуть — ще
як я з Тобою працюватиму
може цю міру голосу
кожен до себе прикладати
та й хто ви є — побачити...
12.01.2021,
Київ
Свидетельство о публикации №121011204583