Від втрат близьких нас не лікує час,
Та бiль у горлi стає гiркотою.
Сивіє пам'ять з нами, замість нас...
На жаль її не вимити водою.
До болю втрат іще нiхто не звик.
З думками вiйни нищуть нашу душу.
Вiд болю втрати ще нiхто не втiк,
І пам'ятi кувалди з мiсць не зрушуть.
Втрачати важко тих ,кого любив,
Кого носив пiд сердцем та у сердцi,
Для кого все життя ти землю рив,
Свiтилися щоб очi,мов озерця.
Дурниці те, що лікарем є час:
Він лише нам дає свою надію.
Сивіють очі , а в душі наказ:
"Я витримаю все, я все зумію..."
Тетяна Мішина
На жаль
© Copyright: Танюша Мишина, 2021
Свидетельство о публикации №121011100130
Свидетельство о публикации №121011100130
Рецензии