Прапори, як та загрАва,
На юрУ палахкотить.
Сонце й Небо –
Міць і Слава:
Золота години мить.
Бачу наміри нарОду –
Вибивати клином клин,
Без оглядки на погоду,
У відносинах країн.
Дехто з них, від Поля Кая.
Їм, з ким бути, все одно.
Їх, від Авеля, лякає
Жовто-синє полотно.
Прямо падають з нетЯми;
Так судОмить стОпи ніг…
Я послав би їх до «мами»!
Слово зле, та я – не псих.
Всі оті, від Кая, смУту,
ПересУди та пліткИ,
З переляку, з перекрУту
КушпилЯть на всі бокиИ.
Хто і як омАну сіє
Про це знаємо ми всі...
Не спокійно у Росії;
Та і... в «Київській РусІ».
ГамбiТ
© Copyright: Анатолий Таран 2, 2021
Свидетельство о публикации №121010903309
Свидетельство о публикации №121010903309
Рецензии