Пам ятi Володимира Гаразда

Пішов від нас в невіданії далі,
Назад дороги звідти ж бо нема,
Всіх залишив у смутку і печалі,
Простився вже сьогодні з усіма.

Пішов від нас і більше не вернеться,
Так рано він покинув  білий світ,
Вже серце в його грудях не заб’ється,
Але лишив по собі видний слід.

Господарем він був в своєму місті,
Долину не словами прикрашав,
Куточок кожен знав в своїм обійсті,
І плани на майбутнє будував.

Його свіча так рано догоріла,
Не віриться нікому, що пішов,
Надія до останнього жевріла,
Та в іншу браму вже навік ввійшов.

Та брама за холодною межею,
Там інший світ, там іншеє життя,
Простився він назавжди із ріднею
Й назад уже не буде вороття.

Та в пам’яті залишиться назавжди:
Господар був у місті всі роки.
Лиш розквіт сил й життю радіть ще мав би…
Не ступить більше на свої стежки.

Пішов від нас, цей білий світ покинув,
А жить хотів і віри не втрачав,
Та птахом вже за обрій він полинув
Й нічого на послідок не сказав.

Вже повела у засвіти дорога…
П’ятдесят п’ять без декількох деньків…
Не вернеться до рідного порога – 
Хоч в засвіти іти він не хотів.

Життєва нитка швидко обірвалась,
Не зможе більше він радіть життю:
Підступна хворь в життя його ввірвалась,
Та й скуштувать не дала і кутю.

За обрієм хай з Богом спочиває,
Хай Ангелом він буде для сім’ї,
Господь ворота раю відкриває…
Навік пішов в невідані краї.

08.01.2021 р.