Н. Бидненко
Скапують, скапують, скапують
В Безмір хвилини буття.
Сосен колючими лапами –
Спомини про почуття.
Згадую, згадую, згадую…
Може, не все ще пройшло
Й ти мене знову порадуєш
Теплим ранковим «Алло!»
Хмарами, хмарами, хмарами
Осінь притишує біль.
Чом же нічними примарами
Манить нас юності хміль?
З вирію, з вирію, з вирію
Птаство вертається знов…
Душі наповнює вірою
Й сяє незгасна любов.
****
Капают, капают, капают
В пространство минуты жизни.
У елей - лапы лохматые,
Такие же в памяти чувства.
Думаю, думаю, думаю...
Может не всё прошло
И ты меня снова порадуешь
Утренним тёплым "Алло!"
Тучами, тучами, тучами
Осень мне лечит боль.
Отчего ночными кошмарами
Манит нас юности хмель?
С тёплого края, южного
Стаи вернуться вновь...
Душа наполнится верою
Что вновь засияет любовь.
Капли
© Copyright: Татьяна Маркова 3, 2021
Свидетельство о публикации №121010800408
Свидетельство о публикации №121010800408
Рецензии