Творила вірш, про щемне і безмежне.
Про те що так тривожить всіх.
А саме, - про любов, життя бентежне,
Не зчулася як треті півні зчинили спів.
Пора заснути, всі давно поснули,
По вікнах дощ і сніг періщить.
Цей монотонний стукіт морзянкою заполоняє ніч.
Ось тут і все...
Сон накриває, я відбуваю в інший світ.
Мене нічна чарівна бригантина туди несе.
Вітрила повні синіми вітрами, летіть...
У хвилях сну так тепло і приємно,
У добру путь...
Я повернусь до ранку неодмінно,
Як сни минуть.
Ось так, писала вірш про щось...
Про сон і про життя ,і про кохання.
Сон накривав, та грюкнув хтось
І він утік, - заснути марні сподівання.
Пишу, під дощ в ночі, цей вірш.
Творила вiрш
© Copyright: Светлана Ганоцкая, 2021
Свидетельство о публикации №121010608070
Свидетельство о публикации №121010608070
Рецензии