Роман Скиба - Я прийду пiд високим дощем - En

Я прийду під високим дощем.
Я прийду півстоліття за північ.
І дзеркала, не чорні іще,
Втягнуть тінь мою в надрища пінні.
Нісенітниця. Тепла зима.
Мокрий вплив звірозубої зірки.
Цього фото ніхто не знімав.
Ці краплини у горлі не гіркли.
Цей осокір зробився кущем.
Я лиш той, хто не пив його соки,
Хто прийде під високим дощем,
Або просто прийде високим.
Буде людно в зіницях моїх,
Як на званій прем’єрі в Ла-Скала.
І колотимуть вуха, як сміх,
Штрих-пунктири, що б’ють
крізь дзеркала.



I'll come in the high rain.
I'll be here half a century in midnight.
And mirrors, not black yet,
They will draw my shadow into the depths of foam.
Nonsense. Warm winter.
Wet exposure to a beast-tooth star.
No one took this photo.
These drops in the throat were not bitter.
This poplar has become a bush.
I'm just the one who didn't drink its juices,
Who will come in the high rain,
Or just come tall.
It will be crowded in my pupils,
As at the gala premiere in La Scala.
And their ears are pounding like laughter, by
Stroke-dashes, hitting
through the mirrors.

(c) Roman Skyba

(c) translated into English by Maryna Tchianova