Плюс-три висить на градусі погоди.
Йому давно за звичай Новий Рік.
На вІддих дню – ніякої нагОди
І я, з утоми, градусом п р о г і р к.
Мене судОмить ранішньої рані.
В крові цікавість
сповнюється в культ.
На день знайти б прогноз
в телеекрані —
Щоразу пальцем тикаю у пульт,
На перебІр… Одна біда та й гОді!
Ніщо не давить душу так, як стрес.
І хто це там чаклує на погоді,
Вгорі, над нами, зрушених небес?
Минає час, а вже за ним і спека.
На спОгаді – минулого — нема.
Зима. Вона від мене так далека!..
Про мене, так — загублена зима.
Загублена зима
© Copyright: Анатолий Таран 2, 2021
Свидетельство о публикации №121010602990
Свидетельство о публикации №121010602990
Рецензии