Yaroslav Gadzinskiy - A room without us - En

Завіса-хурделиця розіб’є нас по кімнатах,
лиш чорний квадрат у голому сонному небі.
й реклама свіжості вічнозеленої м’яти
завше ростимуть у невідомому сервері.

цей порожній пакет – прозоре зім’яте серце
так далеко піднявся між розхитаних ребер антен
і несвітло прожекторів замулює скельця
байдуже вступає до зачовганих сцен.

Завіса- хурделиця все вкотре накриє у запалі
на полотнах полів проступають волокна ріллі
і засохлі дерева давно вже втратили запахи
ми з тобою у чаті – так просто - без слів.

Розхитані зламані орбіти в хурделиці
горішнього світу вікна без скла
під нашими повіками - спалахом ксероксу
прогримить електричка мов запізніла весна.

We will fall apart into rooms by a snow-storm,
with just a black square in a sleepy bare sky.
And the advertising of evergreen mint freshness
Will keep growing in an unknown server.

This empty package – a transparent crumpled heart,
that has risen so high between the shaken ribs of antennae,
and the unlight of projectors dirts the glass,
indifferently entering the beaten scenes.

A snow-storm will cover everything passionately,
on the canvas of fields the arable fiber will appear,
and dry trees have lost their scent,
we are chatting – so simply – without words.

Shaken, broken orbits in a snow-storm,
the high light windows without glass,
under our eyelids – with a flash of xerox,
an electric train will thunder like a lat spring.

(c) Yaroslav Gadzinskiy

(c) translated into English by Maryna Tchianova