Правда таки не тонет
Таємне стає все відомим.
Завжди з чим ховатися є;
Від страху хапають судоми,
Що правда життя зіпсує.
У школі колись, як годиться,
За те, що уроку не вчив,
Вліпили мені одиницю;
Аж зник в мене смак до харчів.
Щоденник, спаплюжений гірко,
Щоб я ще й додому припхав?
Ні, кіл поміняв на четвірку,
Й батьки наловилися гав.
Настав час змінитися віхам,
І легко я все розповів
Про цю авантюру, зі сміхом,
І навіть розважив батьків.
Отож, страх міняє на радість
Правдивості вчасна ріка;
Не слід за секрети триматись,
І дійсність не буде гірка.
Але поспішати не варто
Відкрити надійний сезам.
Усі стіймо мужньо на варті,
Й - відбутись найкращим часам!
Свидетельство о публикации №121010409097