Про що я думаю...
Дивись, ось там одна, що мовчазна, як дух,
Алмазний шлях її супротив неба волі
Засяяв та раптово вщух ...
Ти не питай мене, куди вона поділась.
Благаю, стримай подих, не спіши...
Я відчуваю - зірка променисто розчинилась
На глибині моїй душі.
Володимир Набоков
О чем я думаю? О падающих звездах...
Гляди, вон там одна, беззвучная, как дух,
Алмазною стезей прорезывает воздух,
И вот уж путь ее — потух...
Не спрашивай меня, куда звезда скатилась.
О, я тебя молю, безмолвствуй, не дыши!
Я чувствую — она лучисто раздробилась
На глубине моей души.
Владимир Набоков
Свидетельство о публикации №121010400774