* * *
Слову, Младенцю
присвячується з трепетом
білі
білі
білі — світанкові
ми — не відійшли з музики
й любові
нам — не зайшов
в вушка серця
сovid
а поїхали від нас — товарнякові
люди що багаті — випадковії
по зеленій каві — випадкові
а в зелених зміях — ялинкові!
Гримкотять і люди і «метал»
і горілка й «голови іще садові»
хочуть їх наркотики
і «реп» і «рок» і — «під’язичні»
труд й хвороба
і ще більш чудові —
й ми не сходим
з Церкви й музики любові...
білі аж від совісті
і невипадкові —
мимо краснолиці нерозпізнані: так запаковані! —
ми не йдемо від Младенця
і Його Любові...
наші вушка
не поїло
сovid —
ми не йдем
від Правди в тиші
в ній любові...
Не зійдемо з совісті людей ще випадкових!
не зійдемо з музики, яка чудова
з цього слова
що народжується з музики — й любові.
04.01.2021,
Київ
блблблсвтанков
© Copyright: Игорь Степанович Шевчук, 2021
Свидетельство о публикации №121010407185
Свидетельство о публикации №121010407185
Рецензии