Александр Коковихин. Ты у меня жена. Рус. Бел
Ты у меня одна -
правильная жена,
словно в снегу страна,
словно в стране война.
Нету другой такой,
крошишь кирпич рукой,
видишь всего насквозь,
даже в кармане гвоздь...
В мусорке провода,
в стенке сковорода,
ты у меня звезда,
я у тебя балда...
Чтобы гонять в метель
и не пускать в постель,
чтобы качать права,
будто кругом права...
Вот поворот какой -
делаешься каргой...
Можешь стучать ногой,
можешь лупить доской,
можешь кошмарить дни,
можешь держать в тени,
можешь держать в цепи...
Только иди, поспи.
ТЫ Ў МЯНЕ ЖОНКА
Ты ў мяне скарбонка -
Правільная мая жонка,
нібы краіна ў снезе,
хто на цябе палезе.
Няма іншай такой,
крышыш цэглу рукой,
бачыш усяго наскрозь,
нават у кішэні гвоздзь..
У сметніку провады,
у сценцы патэльня нуды,
ты ў мяне зорка штодня,
а я ў цябе даўбня...
Каб тольки ганяць у завею
і не пускаць у пасцелю,
каб качаць права,
быццам ты скрозь права...
Вось заваротак які -
Рагочуць з мяне мужыкі...
Можаш стукаць нагой,
можаш лупіць другой,
можаш кашмарыць дні,
можаш трымаць у цяні,
можаш трымаць у ланцугу...
Паспі. Больш не магу.
Перевод на белорусский язык Максима Троянович
Свидетельство о публикации №121010402490