Про що шепочеш, осiнь
Про що шепочеш, осінь, знову? Стріха
Небес тече. Й дощі на землю стиха
Поволі падають. І сумом огортає
Осіння тінь. І світоч день втрачає.
Й душа, немов, невтримне павутиння
Летіти хоче в край далекий з вітром,
Але тримає тіло. Тож надія,
Як древа листя, маревом жовтіє.
Свидетельство о публикации №121010303625