Пройдет ночь...

Пробежал мороз по коже…
Мысли режут тело…
- Солнце ясное… О, Боже!
Ты куда поделось?!

Мне тоска погубит сердце...
Мне дышать нет сил!..
- Где твое родное тельце?..
А душа?! Сменил?..

Уходить не мог так просто!..
Будто бы сбежал...
Да неужто был ты гостем?!
- Погляди в глаза!..

Тишина нависла тучей...
прикоснулась плеч...
Доля стала невезучей...
- Иль в могилу лечь?!

Мне отчаяние камнем
больно давит грудь!..
- Столько о любви шептал мне!..
Можно ли забыть?!

Темнота ползет в окошко...
будто черный ил...
На душе скребутся кошки!..
- Видно, не любил...

Под ребром как будто гвозди!..
- Скрылся навсегда!..
Ночь пройдет… исчезнут звезды…
Как моя беда…

Знаю, он меня когда-то
вспомнит через боль…
Я лишь рядышком присяду…
Прошепчу: - Чужой…

Будет холодно до дрожи!..
Не скажу ему…
Пусть он сердце не тревожит…
- Мне хватило мук…

                2.01.2021 г.

Фото из инета.


     Пройде нiч...    

Заповзав під шкіру щем…
Думи ріжуть тіло!..
- Зірка… Сонечко ясне,
ти ж куди поділось?!

Відчай давить серденько…
- Дихати не в змозі!..
Може він близесенько?..
Може на порозі…

Тиша хмарою лягла
на замерзлі плечі…
- Чи подумати могла,
що збере він речі?!

І не снився ж... Був би знак
в снах моїх дівочих,
що поїде просто так!..
- Не поглянув в очі!

Темрява повзе в вікно
та лякає вітер...
- Не кохає! Ось воно!..
Хоч іди на цвинтар…

- Чуєш, милий… не піду!
Заспокою душу!..
Я спалю свою біду...
Плакати не змусиш…

Пройде ніч і всі зірки,
згаснуть, як це лихо!
- Почуття мої гіркі
в даль потягне вихор…

Тільки ти мене колись
пригадаєш з болем!
Не скажу вже: - Повернись!
Прошепчу: - То доля…

До тремтіння пройме холод!..
Не скажу йому…
- Бо гірким став щастя солод…
Тягне у пітьму…

                2.01.2021 р.

Фото з інету.