Я хлопчика зробити з вас не можу,
Щоб так: полікувався і – побіг!
Та зауважу. Вчасно насторОжу:
Це вже хана. Це крапка. Це поріг.
* * *
Мої слова — надумані. Останні.
Навроді би, дверми набатний грюк.
Не скаже лікар… дійсності – омАнні
Що вже мене вистежує каюк.
Настане «НаП». Воістину, я знаю ,
Коли в мені критичний зійде зсув.
Тоді вже «Там», себе я пригадаю:
— Я, все-таки, Людиною — побув !
Знаю
© Copyright: Анатолий Таран 2, 2020
Свидетельство о публикации №120123103141
Свидетельство о публикации №120123103141
Рецензии