Няньчыв-няньчыф Морозко Казлiшч

Да й сказав: хопыть грызць!

Я тут как-та купіл телефон.
Но, гляжу, да не нравіца он!
Я о5 шчэ купыв сатавый.
Но чогось ны такый!

Шо ж роблю я на ёму, хы-гы.
О!\ Дывы, тут закрэслылы лыжк!
І я… опп! Зном побіг в магазін.
Э! А мні ж но шышнацыть, згынь, рік.

Но всэ ж как-то я должэн, згоры, 
Ну, з горы да в обрыв.
І а шо товді наш Бабуін
Пак прыдумав собі…

Да затовк взев улад Дед Марозк:
Ну-ка, штука, ходы-ко сюдой!
Да й но пачпорта онь леді той…
Всё. Гарантійка ё.

І засів мій сусід за мозгы ш.
Онь тудоё-сюдоё й кудысь!..
Закурыв!\ Шэ зачвэдыв у дідк.
І, а, горло горыть?!

Нет! І сэрцэ шэ камыннэ в дзіч.
Нет! Належыць яшчэ шчось злупыць.
І почев той Ванішк за гарлішк
Браць-хапаць нават Цігр!

Эны-бэныкы мы закрутыв!
На 120 шэ й с чымся горішк.
Бо ж ныграмотный дідко сыдыть
Онь а вонь за й клавірк.

Ну, довірывся старыць Мартышць:
Хай вуж грае собі как хаціт!
Да вдруг-раптом взглянумш на паліц,
А там, ох, почті ныц!

І спытався товді Янка Брыль:
Так! То, значыця, мы молодцы?
А колы посчытаты мал ліпш?
Шо, смытаны обйівсь?

Закусыв ажны губкы Казлішк:
Ой, да што ета я так спалывсь?!
Неужэлі вы мні ны й цюкрішк? –
Ноздры вздулысь аж в звір.

Зарэ ходыть за дідком той лыс
І усэ зном пытаеца збіць
С панталыку пад Новый аж рік.
Бо ж куды быз халвы.

Раным-рано, дывлюса, вжэ в Кізк!
Ну, у ф тэйі, шо Кыча дыржыть.
І шэ ж гнавсь кырызь горы ій ліс!
Шоб но шэ шось в торбы.

А покамысь, награбывшы шышк,
Взевсь за й сэрдынько хы3й дурный.
Бо вступае но в схваткы са й Змійк.
Бы й в халупцы батьківськ.

Е наука чы на Козляків?
Не, ныма і ны будэ ныскіль.
Бо задолжыносць – бы у Канішч,
Шо прышчурыв фсіх білк.

Поздравлеють тыпэр і Стрылків:
Добрый дэнь! Много літ…
Вы платыты шэ будымо в жыд?
Чы зу7 вас в ямішк?

///а событія онь вжэ сюды
дэсь побіглы за пліт