Вона прийшла з морозу...

О. Блок - Вона прийшла з морозу... (1908)

Вона прийшла з морозу,
Зарум'янена,
І наповнила кімнату
Ароматом повітря і парфумів,
Дзвінким голосом
І зовсім неповажною до занять
Балаканиною.

Вона негайно впустила на підлогу
Грубий том художнього журналу,
І зараз же стало здаватися,
Що в моїй великій кімнаті
Дуже мало місця.

Все це було трошки прикро
І досить безглуздо.
Втім, вона захотіла,
Щоб я читав їй вголос «Макбета».

Ледве дійшовши до бульбашок землі,
Про яких я не можу говорити без хвилювання,
Я помітив, що вона теж хвилюється
І уважно дивиться у вікно.

Виявилося, що великий строкатий кіт
Насилу ліпиться по краю даху,
Підстерігаючи голубів, що цілуються.

Я розсердився найбільше на те,
Що цілувалися не ми, а голуби,
І що минули часи Паоло і Франчески.



Александр Блок
Она пришла с мороза... (1908)

Она пришла с мороза,
Раскрасневшаяся,
Наполнила комнату
Ароматом воздуха и духов,
Звонким голосом
И совсем неуважительной к занятиям
Болтовней.

Она немедленно уронила на пол
Толстый том художественного журнала,
И сейчас же стало казаться,
Что в моей большой комнате
Очень мало места.

Всё это было немножко досадно
И довольно нелепо.
Впрочем, она захотела,
Чтобы я читал ей вслух «Макбета».

Едва дойдя до пузырей земли,
О которых я не могу говорить без волнения,
Я заметил, что она тоже волнуется
И внимательно смотрит в окно.

Оказалось, что большой пестрый кот
С трудом лепится по краю крыши,
Подстерегая целующихся голубей.

Я рассердился больше всего на то,
Что целовались не мы, а голуби,
И что прошли времена Паоло и Франчески.