11. лелечий гомiн в небо вiдлетiв...
Лелечий гомін в небо відлетів
і жовтий лист мені дарує осінь,
і втомленість душі, а злива почуттів
вже втамувалася, але не легше зовсім.
І мабуть десь чиясь-таки рука
мою остатню вирішила долю
і в вир знялася зграя гомінка
з життя мого знівеченого поля.
Зірки неслись до грішної землі
і жовтий лист на землю тихо падав,
в передвечірній осені імлі
вся дійсність зникла десь у листопаді.
Той листопад -то осені вінець,
все є як є й наразі буть по тому.
Навкруг туман і душі нанівець...
Я з цим туманом повертаюся додому.
© Copyright: Игорь Ярин, 2020
Свидетельство о публикации №120122806677
Свидетельство о публикации №120122806677
Рецензии
Дуже проникливо. Чомусь згадалось, як минулої осені відлітав у вирій клин диких гусей. Дуже низько, і було дуже чути їх гомін. Скільки суму було в тих голосах, і це було нестерпно...
Вероника Лаврентьева 25.07.2024 06:39 • Заявить о нарушении
Вероника Лаврентьева 25.07.2024 06:39 • Заявить о нарушении
На это произведение написано 29 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.