Біжу назустріч піднебессю весінньому,
грайливому, безликому, щироязичницькому.
Я маю ким стати, та то непильно.
Бо інакше нецікаво.
Я втомилась, то мабуть
досить бавитись, лукавити, гавити.
Щастя, що є; бо його не может не бути.
В світі й поза ним, і де інде (в часі).
І далі, де немає ніяк нічого,
бо ніколи й не було, не мало бути.
Бувайте, оскаженілі звірюки скуки,
що скинули обличчя своє тлінне,
і попелом всесвіт засіяли.
Чи не знаєте, що з того не зросте нічого?
Не вабить життя таке зламане нікого.
До неба, хитаючись, надішлю дарунки:
свої набридлі проблеми
у святковому пакунку.
середина 2005
Святкове
© Copyright: Саломея Очеретяна, 2020
Свидетельство о публикации №120122704811
Свидетельство о публикации №120122704811
Рецензии