Не зрозумів я подруги твоєї:
чому зраділа, як розстались ми?
Не залицявся й жартома до неї,
і не торкався й жартома в пітьмі...
І я завжди до інших був байдужим:
писав свої рядки – для тебе лиш.
Коли у кожен вірш вкладаєш душу,
для іншої хіба напишеш вірш?..
...Давно не зустрічаємось з тобою.
Та бачив в центрі подругу твою:
зізналась, що позаздрила любові,
вподобавши поезію мою.
Ми спілкувались лічені хвилини.
Всміхнулась – не без суму – і пішла...
Я навіть миті не дивився в спину
тій подрузі, що нам бажала зла,
що мріяла таємно, щоб до неї
прийшов, щоб вірш писав їй од душі...
А час лишив для подруги твоєї
лиш ті – для тебе створені – вірші...
Не зрозумiв я подруги твоei
© Copyright: Миклош Форма, 2020
Свидетельство о публикации №120122400908
Свидетельство о публикации №120122400908
Рецензии
