Сьогоднi я помру...

                Авторський переклад.
                Оригінал - http://stihi.ru/2013/03/03/9770


Сьогодні я помру... Прийшла пора...
Страху немає, та душею млію...
Смерть виглядає мов якась діра...
Та чи кончина є насправді ціллю?

Як я потрапив в світ маленький свій,
Не пам'ятаю... Днів спливло чимало...
Мов реп'яшок, я за життя сувій
Чіплявся. Ледве сили вистачало!

Чув голоси... Пояснення словам
Шукав, хоч і було це неможливо…
У цьому світі я один! Я сам!
А голоси іззовні - просто диво!

Серденько билось чуйно в унісон
Із простором, де все є досконалість...
Від всяких лих це мій надійний схрон,
Дарує він мені тепло та сталість.

Зростав... Неспішно все опанував...
Я міркував: так бути і належить
Навічно... Мій притулок - ідеал!..
...та виявилось – світ мій має межі!

Як щільно стало! Мій урвавсь терпець!
Тунель відкрився! Там я бачу світло!
До нього прагну, хай це і кінець!
Хоч поповзом!..
Я зможу!..
Майже вийшло!...

..............................................

Відчувши ніжний та міцний обхват
Він загорлав...
...чийсь голос поряд линув:
"Здоров'ячок... Три триста п'ятдесят...
Ну що, матусю? - Вас вітаю з сином!"