А. Н. Кованов. На двоих. Рус. Бел
Татке
Листопады уже замело
белым снегом. Метёт и метёт...
Мне с тобой и светло и тепло.
И никто нам, никто не сочтёт
дней, которые небо даёт
на двоих, не деля пополам.
Из того, что в карманах найдет.
Не за так. По делам, по делам.
На двоих... И печали, и соль,
и горячие ласки в ночи,
и душевную горькую боль.
...Ну, а там уж, кричи - не кричи -
по дороге шагать и шагать,
не жалея подошв своих...
И стихи друг для друга слагать
как молитву... Одну на двоих.
На дваіх...
Лістапады ўжо замяло
белым снегам. Мяце і мяце...
Мне з табой і свет і цяпло.
І ніхто не злічыць смецце
дзён, якія неба дае
на дваіх, не палавінячы.
З таго, што ў кішэнях знойдзе.
Не за так. Па справах, па справах.
На дваіх... І смуткі, і соль,
і гарачыя ласкі ў начы,
і душэўны горкі боль.
...Ну, а там ужо, крычы - не крычы -
па дарозе крочыць вілаць,
не шкадуючы падэшваў сваіх...
І вершы для сябра складаць
як малітву... Адну на дваіх.
Построчный перевод на белорусский язык Максима Троянович
Свидетельство о публикации №120122401672