Так кохала його... Та забула сказати про це...
І на нього з любов'ю дивилась – без жодного слова.
Їй здавалось тоді, що достатньо мовчати з любов'ю –
і вдивлятись, вдивлятись, вдивлятись в кохане лице...
Є така чиста риса – наївність – у вдачі жінок.
І здається жінкам, що в любові достатньо – любити.
І тому не потрібно слова про любов говорити,
лиш диаитися коханому в очі – і годі думок.
Та його не зворушили погляди лагідні ті.
Він був той чоловік, хто без слів зрозуміти не здатний,
що жіночий закоханий погляд – вогонь благодатний,
без якого ти житимеш в темряві на самоті...
Так кохала його... Та забула сказати про це...
© Copyright: Миклош Форма, 2020
Свидетельство о публикации №120122306503
Свидетельство о публикации №120122306503
Рецензии
