У білу млу простерті ніжні руки -
Торкаюсь знов безмежної мети.
І ось летять знайомі серцю звуки
І стукотить пульс, бо зі мною ти.
Розщедрив зір спочатку чорний ворон,
Відкрив таке, що годі десь шукать.
Насамперед відчути дуже скоро
Лиш те, що сам ти ладен дарувать.
Але нема, і годі десь шукати
Оту п'янку, рожеву теплоту,
Яка тебе ховає аж за ґрати,
Яка собою повнить пустоту.
Не заховай. Дай трохи надивитись.
Вона маленька, як не загубить!
Але ковтаєш світ тієї ж миті
І цілим світом постає та мить.
<23 грудня 2019>
У бiлу млу
© Copyright: Николай Бакуринский, 2020
Свидетельство о публикации №120122300447
Свидетельство о публикации №120122300447
Рецензии