Це крок із осені у весну,
Від скипнів у жагу тілесну.
О, неминучість невситима!
"Ти - я" - парадоксальна рима.
Наскрізний жар торкань солодких
І невимірність слів коротких,
Дерев і тіл цнотлива голість,
Любва, помножена на болість.
Дні, ніби миті невловимі.
І ніч на двох - окремий вимір,
На двох вся білість сніговійна
Й срібляста тиш благоговійна.
Крок з осенi у весну
© Copyright: Марина Степанская, 2020
Свидетельство о публикации №120122109847
Свидетельство о публикации №120122109847
Рецензии