Все не звикну ніяк на обійми дивитись чужі –
наче я увірвався в життя незнайоме без стуку...
На чужі і відверті, в єдине заплетені, руки
не дивлюсь: хай залишаться вдвох дві самотні душі.
І не радив би й іншим дивитись відверто на двох,
у яких ні часу не залишилось більше, ні місця.
А іще не потрібно – дивитись в закоханих лиця:
у закохані лиця щасливо вдивляється Бог.
Відвертаюсь... Дивлюся на небо, на землю, убік...
Залишаю за спиною двох невідомих обійми...
І коли ти у рідні обійми мене тепло приймеш,
я зізнаюсь тобі, що дивитись на інших не звик...
Все не звикну нiяк на обiйми дивитись чужi
© Copyright: Миклош Форма, 2020
Свидетельство о публикации №120122100201
Свидетельство о публикации №120122100201
Рецензии
Хорошие стихи! Понравилось!
Счастливого Вам, вдохновения в новом году и всегда!
Здравствуйте!
Нина Уральская 04.01.2021 13:24 • Заявить о нарушении
Счастливого Вам, вдохновения в новом году и всегда!
Здравствуйте!
Нина Уральская 04.01.2021 13:24 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.
