Й що ж нам прийдешнiй рiк готу?

        (Роздуми про неспокійне сьогодення)

Вже ж чути, он, реве як грізно
Той Металевий Білий Бик,
Що ж, світ до негараздів звик, -
Хтось каже, - карма, мовляв, пізно...

Надія ж є, мовляв, той клятий
Здолаймо вірус у борні,
На попіл хай би у вогні
Він.., - голос чути чийсь завзятий.

Ще й Крим, Донбас, - що ж, ці питання
Ще не розв'язані, на жаль,
І втрати знову от.., - печаль,
Й напруги знову там зростання... -

На справедливість сподівання, -
Віримо: гарно буде все,
Тож, Білий Бик нехай несе
Лише добро, без коливання...

Прийдешній рік, - ой же ж, надії
На нього в жителів Землі:
В Пекіні, в Осло й на Балі,
І у Мадриді.., - так, події

Знаменної, ох, як чекають:
Настане ж пандемії край,
І на планеті нашій рай
Таки невдовзі... - що ж, плекають,

Без сумніву, всі люди мрії:
Мовляв, тварина саме та,
Бик, з ним і втілиться мета.., -
І Діві моляться Марії,

Й Цілителю Пантелеймону.., -
Нехай COVID той геть іде!.. -
Й куди ж країну приведе
Бик Білий? - Грізну ту "корону"

Копитами розтопче? - Боже,
Питання.., - відповідям - зась!
Й де ж ти, "корона", узялась? -
Таки важким рік буде, схоже...

Цирульник Андрій