Зима і сніг, а за селом у полі
Лелека бродить, мов якась мара.
Давно вже вся сім»я його за морем,
А він блука… Їжачиться стерня…
А вітер пробирає до пір»їнки –
Благенький у лелеки сірячок.
Один-єдиний в сивому зазимку,
Мов зірваний негодою листок.
Хто зна, що на землі його лишило:
Хвороба, горе чи якась біда?
На землю грудень стеле кожушину,
А для лелеки кожушка нема…
І до людей не йде. Не довіряє,
Чи, може, він у відчаї своїм.
Він не спасіння – забуття шукає,
Бо страшно залишитися одним.
Не йде в село, один бреде у полі.
Жив просто неба – тут і догорить.
Того, хто все життя прожив на волі,
Теплом неволі ситим не зігріть!
Лелека
© Copyright: Ольга Соколовская 4, 2020
Свидетельство о публикации №120121804541
Свидетельство о публикации №120121804541
Рецензии