Сердце билось...

Тишину рвал плач котенка!..
Боль в душе - его лишь боль...
Голос... будто бы ребенка!
- Дождь с ним плачет... хлещет вскользь...

О тепле мечтал котенок...
Чтобы кто-то полюбил...
Нет еды... и нет силенок...
- Нет того, кто был бы мил!..

Вышивали из полыни
долю горькую его!..
- Куст колючий обнял сильно...
показал шипов огонь...

Грезил маленький мечтою...
Лишь бы было потеплей!..
- Вера с ним была простою...
У сирот... привычно ей...

Люди плач не слышат вовсе!..
Равнодушно все идут...
Будто много милый просит...
- Такова души их суть...

Вдруг котенку стало лучше!..
Стало все совсем другим...
Разошлись на небе тучи!
- Кто-то был там не глухим...

То собака... из бездомных...
Тоже счастья лишена...
Мир у нас такой огромный!
- Обнимала... лишь она...

                19.12.2020 г.

Фото из инета.



      Серце билося...

Тишу рвало голосіння...
Щем в душі - його лиш щем!..
Кошенятко... як дитина!
- Плаче разом із дощем...

Так хотіло руки теплі!
Щоби хтось його любив...
- Дощ періщить... скоро смеркне...
А воно... чекає див!..

Кущ колючий попід тином
обнімав мале дитя...
- Доля зіткана з полину!..
 З гіркоти його життя...

Серце билося об мрії...
Та відлуння - з відчаєм!....
- Пригортала... лиш надія...
Для сиріток звично їй...

Люди плач той... як не чують!..
Всі байдуже повз ідуть...
Гомін... сміх... телефонують...
- Отака душі їх суть...

Та змінив хтось долю кляту!
Дощ цей буде, наче сном...
- Віднайшлась дитині мати!
Плач торкнув її... кілком...

То самиця... добра наче...
Теж своїх не мала хат...
- Вже малесеньке... не плаче!..
Грілось серед собачат...

                17.12.2020 р.

Фото з інету.