Ось вже курлычуть у вырии лэбэди

Що ж воно діється, людоньки добрії,
Слізьми чи змиєш чуття?
Бо ж душа котиться шляхами доленьки
Через стежини життя...

А з нею серденько миле, добродію,
Там – де кургани і степ
Піють на дудочці дивну рапсодію
Христа Різдво, де вертеп...

Котяться зіроньки в небі Божественнім –
Дні, мов коралі летять.
В час закурличуть у вирії лебеді,
В мріях знайти благодать...

16.12.2020р.


Рецензии