Мандри
ти у сон поринаєш знову
щоб пройти крізь скляну завісу
щоб заглибитися до лісу
де блукають думки і мрії
що лякають тебе і гріють
піднімають тебе за хмари
розганяють нічні примари
в когось дике свавілля ночі
хтось блаженно стуляє очі
а душа все одно мандрує
бо вона уві сні чаклує
тихо тулиться або грає
в пекло лине або до раю
огортається у світанок
посміхається наостанок
бо тебе як в чарівні шати
в пелюшки сповивала мати
цілувала тихенько в очі
щоб дитя не боялось ночі
2020
Свидетельство о публикации №120121507027