Шон Маклех Патрик. Стоптанные башмаки

Стоптанi черевики

                «Одного разу мене побачив рудий вовк
                Коли я йшов своїм шляхом…»
                (Рігведа. Гімн «Місяць у глибині води…»)

 Хотів показати
 Своїм черевикам стоптаним
 Богом забуте село
 Серед пагорбів загублене
 Старої сумної Ірландії.
 Аромат гербати.
 Занесло мене снігом
 У краю без доріг, лише
 З кам’яними стежками
 Які всі ведуть до Дубліну
 (Даруйте за каламбур).
 Гріють небо легенд
 Самотніми вогнями
 Сумні люди
 У картатих кільтах
 Кольорів клану вогню…
 Над хатками
 З дикого каменю
 Комини курять невідомістю.
 Ми теж
 У порожнечі розтанемо
 Як цей дим…
 У дзеркалі своєї душі
 Бачимо дивні тіні...
 Зимові дні.
 Холодне сонце.
 З океану вітер
 Сирий та недобрий…

     СТОПТАННЫЕ  БАШМАКИ

«Однажды меня увидел рыжий волк
Когда я шел своим путем…»
(Ригведа. Гимн " Луна в глубине воды…»)


В  былое  память  занесло…
Решил  я  старым  черевикам
Истоптанным 
                своё  село
В  краю  затерянном  и  диком
Среди  нагорий  и  холмов
Родной  Ирландии  печальной –
Мой  добрый  край, мой  отчий  кров
Вновь  показать,
                где  кружки  чая
Таят  волшебный  аромат,
А  каждый  встречный –  друг  и  брат.

Неблизок  путь  по  бездорожью,
По  тропам,  выбитым  в  горах…
Бреду  к  вершине  от  подножья
Сквозь  стылый  снег, летящий  мрак.

Все  тропы  в  пелерине  снежной
Пересекаясь  там  и  тут
Льют  кольца  в  памяти  прилежной,
И,  словно  фатум,  неизбежно
Прохожих  к  Дублину  ведут,
Как  в  древний  Рим – культур  гнездовье…
(Простите  это  суесловье).

Легенды  в  маревах  туманных,
Чадящих  заревом  костров,
Подогревают  люди  в  странных
Нарядах – им  отвека  данных
Непритязательных  даров –
Их  килтах  в  клетку, самотканых -
Знак   клана  вечного  огня…

Они  смотрели  на  меня
Глазами  полными  печали
И,  будто  бы,  не  замечали.

Из  камня  хатки  их.
                Камины
КурЯт  неведомого  дым…
Мы,  как  и  он,  стечём  в  долины,
Растаем  там,  подобно  им.

В  зерцалах  душ  оледенели
Их  тени  странные  на  вид,
Согбенные…   
            Кружат  метели,
А  солнце  стылый  свет  струит
Над  ними…
             Ветер  с  океана
Недоброй  влагою  тумана
Забвенья
                родичей  поит.