Л е т

Анатолий Таран 2
Зал. Приймальня.
                     Зріє мить
В дусі – остороги.
Рівно стелиться
                       блакить
З килиму під ноги.
І себе, очам – згори,
І для  мене  всОте,
Пропонують кольори
Сяєво полотен.
В синє, сиве, голубе, 
Сповненими лЕту,
Реріх виставив себе
Рисами   Т і б е т у.
       І відтОді, знає світ   
СУті таємницю,
Де в руках багато літ,
Він тримав жар-птицю.
Епохальний колорит,
В полотні-реалі,
Поривається в політ 
До — пока. На дАлі.


© Copyright: Анатолий Таран 2, 2020
Свидетельство о публикации №120121502982
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении
Другие произведения автора Анатолий Таран 2
Рецензии
Написать рецензию
Другие произведения автора Анатолий Таран 2