Лина Костенко. Город ты мой...

          * * *
Город ты мой, ты прагород родной!
Стойбище люда в асфальте, бетоне.
Чтоб ни случилось, есть всё-таки он -
тот силуэт в золотистом проёме!

Вот прохожу я и вот я пройду.
Может, навечно уйду на покой я -
только не таял бы тенью на льду
тот силуэт в золотистом проёме!

Сколько душа прорывает тенет!
С моря и суши - к порогу родному!
Там, где находится тот силуэт,
тот силуэт в золотистом проёме!

           9.12.2020 г.

Перевод с украинского Владислава Бусова


            * * *
Місто, премісто, прамісто моє!
Стійбище людське з асфальту й бетону.
Як там не буде, а все-таки є
той силует у вікні золотому!

Ось я проходжу, і ось я пройду.
Може, й навік, але справа не в тому —
тільки б не танув, як тінь на льоду,
той силует у вікні золотому!

Скільки душа прориває тенет!
З моря і суші — додому, додому!
Там, де у мене є той силует,
той силует у вікні золотому!

        Лина Костенко


Рецензии