Третина Гори верхня. Поема

      Третина Гори (верхня)

      Поема

                Отцю і Сину
                і Святому Духу
                з трепетом присвячується


                «...маєш ти
                зійти від смерті
                не втрачати теплоти??»


на горах все сяяння
відчуваєш і серцем
                й руками й лицем
і не скажеш, що цар
повміщає все це
і достоту Поет
навживає
ось  ц е

й сице лик сяє
в серці —
й промінить лицем!..

Й сяють гірні лілеї
ніби тайним
їх світлом полив
між тією й тією
й над всією землею —
Сам нагнувся — і Небо
                схилив...

і одна одну люблять —
саме в Небі
і запах — в Лице
й світ з Отцем
                трави люлять —
зараз
Він із Небесним Отцем —
Він  в е л и к и й- в е л и к и й
й світ тріпоче
між Ликом й Лицем!..

Трави люблять
і любов — в усі уди
Дух — не вмре
будуть люди
й хай немічна плоть
втомиться...
всюди
всюди і всюди
ми Тебе ловим
і зробим
насильно! —
помічним нам
царем!!


Космос!!
тайна
і вечір...
як сонце зайшло
те настало
й прийшло
і слідом в темноті
натекло, натекло —
натекло
є подекуди місто
а то решта — село!..


Живий Бог мій!
із ротами — з любов’ю по вінця
і Ти Бог
і в селі — Ти
й провінція...


...а на ранок
як дуже ще темно було
Він устав
і піднявсь — по Горі
розсуваючи зорі
розтираючи руки
              а Гора — як печера в Тепло...
Гарно — дуже!
і роти пам’ятаю — любов вже по вінця

і третина найвища Гори —
Космос!  більш не провінція...

Камінь верхній — вже церква
й він камінний... йому —
не байдуже —
так в усякій
є церкві —
Хто прийде
і — Хто
служить!..

Навіть каменю, Христе! —
стаю —
небайдужий...

14.12.2020,
Київ