Із поваги до снігу, якого так чемно чекали,
про який ми так мріяли, начебто сніг – це любов,
ми вітаєм сніжинки двома філіжанками кави,
і земля одягяє для нас найсвітлішу з обнов.
Нам хотілось давно – всесвіт снігу і тільки дві кави.
І – торкатись плечима... І навіть – обійми. І – сніг.
Сніг – повільний, ласкавий. Та я – іще більше ласкавий.
Я б сніжинки і влітку тобі дарував, якби міг.
Ми налили б сніжинкам – хай кави скуштують із нами.
Та сніжинки не мають часу – хуртовина хутчіш...
Закінчилася кава давно – не помітили навіть.
Снігу – більше і більше, обійми – тепліш і тепліш...
Iз поваги до снiгу, якого так чемно чекали
© Copyright: Миклош Форма, 2020
Свидетельство о публикации №120121306676
Свидетельство о публикации №120121306676
Рецензии
Здравствуйте,Миклош! Вы чудесно, красиво и светло пишете, как жаль, что так мало у Вас читателей. Желаю Вам всего самого доброго и радостного!
С поклоном,
Наталия Нездешняя 14.05.2021 17:37 • Заявить о нарушении
С поклоном,
Наталия Нездешняя 14.05.2021 17:37 • Заявить о нарушении
Наташенька, благодарю Вас...
А мне достаточно таких слов:
«Здравствуйте,Миклош! Вы чудесно, красиво и светло пишете, как жаль, что так мало у Вас читателей. Желаю Вам всего самого доброго и радостного!»,
чтобы понять – Главный Читатель уже со мной.
Миклош Форма 14.05.2021 18:04 Заявить о нарушении
А мне достаточно таких слов:
«Здравствуйте,Миклош! Вы чудесно, красиво и светло пишете, как жаль, что так мало у Вас читателей. Желаю Вам всего самого доброго и радостного!»,
чтобы понять – Главный Читатель уже со мной.
Миклош Форма 14.05.2021 18:04 Заявить о нарушении