Летіла зграйка ніжних слів до серця.
А погляд говорив...казав:-Не сердься.
Не стихне біль,зриваючи дозвілля...
Це страшно,коли вітер лома гілля.
Коли шумлять вітри,та сильні бурі.
Коли минають дні ширшаво-хмурі.
Та оминають дні хмурні з дощами...
І прийде сонце,раннє із хрущами.
Цвістимуть вишні,буде тепле літо.
Замерзле серце буде знов зігріто.
Дороги дальні,стануть значно ближчі,
Дерева підростуть і стануть вищі.
А також трави у полях рівнини...
Маленький дотик рідної людини.
І щире серце тепле й не надмірне,
Воно хороше,ніжне також вірне.
Летіла зграйка теплих слів кохання.
Прийде весна,забавна,чиста,рання.
Це страшно коли біль ламає крила...
Та у коханні є для цього сила.
(Понкратова.О.В.)
Сила
© Copyright: Лена Грама, 2020
Свидетельство о публикации №120121310247
Свидетельство о публикации №120121310247
Рецензии