Щось надломилось мабуть?
вже осторонь на узбіччі..
А в оберемок беруть,
квіти інші обличчя...
Очі горять вогнем,
Дотик руки і серця,
Їх не пекло прутом,
гострим, як лЕзо інерцій...
Щось обірвалось, пішло,
і зупинилось в астралі...
з келиха швидко вино,
вОвки якісь випивали...
Губи зімкнулись кільцем,
сльози лилися порожні,
не говоріть мені,
про ночі,в хмелЮ, тривожні...
Крихітка, не сумуй,
Сонечко золотаве!
Хай в зірочках тобі,
Буде любов і слава.
Хай колисають світИ
у люльці і з колисковою,
Хай обіймуть кольорИ
Теплою , ніжною мовою...
нОжиці в пальцях моїх,
мертві та захолОлі
як повернути життя?
і оновИти парОлі?
Захисту більше нема,
В пазусі лише іскОрці,
ДАлечінь і земля...
На опостилій гальорці
2019
фото із інету
Невозвратимо
© Copyright: Елена Покровка 2, 2020
Свидетельство о публикации №120121104551
Свидетельство о публикации №120121104551
Рецензии