Захотіли й пірнули в річку бурхливу,
Коли сльози з очей немов іде злива,
Твоя щира посмішка – сонця проміння
І хочу літати, як би ж не тяжіння.
Я б з зорів небесних зібрала намисто
Для того, щоб день прийшов в наше місто,
Хотіла б щоб вулиці вкрила блакить
І цілувати тебе, і цінувати цю мить.
мить
© Copyright: Оля Горькая, 2020
Свидетельство о публикации №120121101626
Свидетельство о публикации №120121101626
Рецензии