Марии Гушпит
Марії Гушпіт
***
Коли накочує безвихідь,
Щезають сон, любов, тепло –
Беру тоді у руки віхоть
І все стираю, що було:
Стираю з вікон погляд кОсий,
З душі – образи, біль і страх…
Нехай скоріш їх вітром зносить
І десь потопить у річках.
Відкрию я сонцям дорогу,
В надії крила відростуть…
Щоб не волать про допомогу –
Сама собі розчищу путь.
***
Когда безвыход у порога
Исчезнет сон, любовь, тепло -
Беру тогда салфеток много
И всё стираю, что прошло:
Стираю я косые взгляды,
С души обиды, боль и страх...
Скорей их пусть уносит слякоть,
В реке утопит в один мах.
Открою солнцу я дорогу,
В надежде крылья отрастут...
Чтобы не звать на помощь Бога -
Сама очищу себе путь.
Свидетельство о публикации №120121005750
Валентин Курмышов 12.12.2020 11:26 Заявить о нарушении